Льюїс Керролл «Аліса в Країні Див»
Англічанин-вікторіанець
ступає по світу в яскравому сонячному сяйві солідарності й міцності. Та інколи
нетутешній кошмарний вітер вривається в його душу й підсвідомість, витягує його
із ліжка і кидає у вікно, у світ вітру й місячного блиску, - і він летить,
відірвавшись від землі…
Тема: Льюїс Керролл.
Повість-казка «Аліса в Країні Див».
Персонажі, які оточують головну героїню.
Мета: Поглиблювати знання учнів про
зв'язок повісті та літературної казки;
розвивати навички виразного
читання художнього тексту;
виховувати вічні цінності:
співчуття, вміння дружити, милосердя.
Обладнання: портрет письменника,
фотографії, текст твору, ілюстрації, декорації для
інсценізацій.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Дайте мені казки – у них закладений матеріал для всього
великого і прекрасного…
Ф.
Шиллер
Хід уроку
І. Актуалізація опорних знань
ІІ. Підготовка до сприйняття теми
4 липня 1862 року Чарлз Лютвідж
Джонсон, викладач математики одного із оксфордських коледжів, у товаристві
трьох юних дочок ректора цього коледжу здійснив прогулянку на човні, а потім
показам їм свою колекцію фотографій (він дуже захоплювався фотографією, цим
найновішим винаходом тієї епохи).
-
Тож давайте послухаємо, що з цього приводу
скажуть дослідники його творчості.
Дослідники
1850 р. Середина XIX
сторіччя. Льюїс Керролл виступає
нетиповою фігурою у фотографічному світі. Всі його роботи наповнені радістю, і
ви в цьому можете переконатися, придивившись до них. Ви помітите і те, що
він не боявся експериментувати. А його
найкращі фотографії характеризують його як винахідливого художника. Льюїс
Керролл ніколи не боявся нестандартних ходів, тобто фотографував як і в студії,
так і на відкритому повітрі. Адже на його фотографіях діти сміються, сумують,
бувають похмурими, грають, читають, дивляться із-за дерев. Як пригадувала Аліса
Лідделл: «Набагато цікавіше, ніж фотографуватися, було отримати допуск до
темної кімнати і дивитися, як Льюїс Керролл проявляє скляні пластини»
Учитель.
-
Як
ви думаєте, він би здивувався, побачивши ваші кольорові фото?
Відповідь учнів. Хтозна, адже коли він в 1890 р. вперше побачив фонограф,
то жалкував про те, що йому не дано забігти на 50 років вперед і побачити, яким
буде дивовижний винахід у його сучасній формі.
Учитель.
-
Я не
знаю, чи доведеться нам жалкувати, зате точно знаю, що ви отримаєте
задоволення, прочитавши книгу про Алісу.
Так от,
одну із трьох дівчаток звали справді Аліса на прізвище Лідделл, і їй було
десять років. На відпочинку вона попросила містера Доджсона розказати казку.
Повернувшись додому, він записав контури сюжету. Казка мала назву «Пригоди
Аліси під землею». Три роки потому вона вийде в світ під назвою «Пригоди Аліси
в Країні Див».
Коли
Керролла вже давно не було на світі, відома письменниця Вірджінія Вулф написала
про нього: «За його прозорою чистотою ховається незвично твердий кристал,» і що «в ньому було приховане
дитинство. Воно залишалося в ньому повністю у всій його повноті…він зміг
зробити те, що більше нікому не вдалося, - зміг повернутися у світ дитинства,
відтворивши його таким, що навіть і ми стаємо дітьми.»
То як же склалася доля веселого
витівника-казкаря, три чверті життя якого складали діти?
Методика «Гарячий стілець»
12 запитань
- Оксана Забужко говорила про те, що у Льюїса Керролла світ дітей і світ
дорослих… протистоять один одному. Невідомо, котрий із них сам письменник
уважав за справжній.
- Англійці кажуть: «Якщо ви не знаєте Алісу й Чеширського Кота,
Капелюшника й Шаленого Зайця, ви нічого не знаєте про Англію».
- Льюїсу Керроллу випало жити в Англії в
добу, яка від імені королеви Вікторії отримала назву
«Вікторіанська».
- Діти мусили ходити повільно й поважно, говорити…правильною й гарною
мовою, гратися в тихі й малорухливі ігри, не дошкуляти дорослим і
займатися лише корисними справами.
- Розмірковуючи про світ дітей та дорослих, про поняття правильне та
неправильне, Льюїс Керролл створив казковий світ…, де не було ніяких
обмежень для вільного польоту фантазій.
- У його особистості поєдналося непоєднуване: математик і письменник,
священик і фотограф, філософ і великий друг дітей.
- Його псевдонім містить певну загадку.
Своє справжнє ім’я Чарлз Лютвідж
Доджсон письменник переклав латиною
Каролос Людовікус, знову переклав англійською й переставив слова місцями
і з’явилося ім’я Льюїс Керролл.
- Він народився 27 січня 1832 року в селищі Дерсбері (графство Чешир) у
родині священика.
- Він навчався у найдавнішому у світі
Оксфордському університеті
та у 23 роки став викладачем математики коледжу Крайст Черт.
- Серед його добрих знайомих були доньки ректора Оксфордського коледжу
сестрички Лоріна, Аліса та Едіт Лідделл.
- Саме для його улюблениці Аліси Лідделл і її сестричок була створена
повість-казка «Аліса в Країні Див».
- У «Країні Див» усі земні правила летять шкереберть, …тут можна бігати
за Білим Кроликом, робити дурниці, дражнитися й поводитися правильно
Шановний клас, а вам сьогодні хотілося б увійти разом з Алісою в її недосяжний світ через залізні ворота теперішнього часу? (відкривається дошка, на якій намальовані ворота недосяжного світу) Так.
То ж
вперед. Як все починалось?
міні-сценка:
розділ перший «Униз і вглиб кролячою норою»
-
автор читає англійською мовою оригіналу
-
Перекладач перекладає українською
-
сестра Аліси
-
Аліса
-
кролик
Початок уроку
Автор. Алісі це вже набридло – сидіти отак із сестрою на березі
й нічогісінько не робити. Зо два рази вона зазирнула до сестриної книжки, але
там не було ні малюнків, ні розмов, що за користь із таких книжок? – гадалося
їй.
Аж тут – хвиць! –
повз неї промчав Білий Кролик із рожевими очицями.
Тут не було, звичайно, жодної химери; не здивувалась
Аліса навіть тоді, коли Кролик промовив сам до себе.
Кролик: Ой лишенько,
лишенько! Як я спізнився!
Автор. Аліса здивувалася Кроликові саме тоді, коли він дістав
із кишені жилета годинника, поглянув на нього й прожогом кинувся геть, Аліса аж
підскочила – їй спало на думку, що вона ніколи ще не бачила кролика з
годинником, та ще й у жилеті! Аж тремтячи з цікавості, вона помчала навздогін –
і саме встигла помітити, як Кролик майнув до великої нори під живоплотом.
Тієї ж миті Аліса кинулася за ним – навіть не подумавши,
як потім вибратися назад.
Учитель. Як ви думаєте, шановні учні, чи легко було Льюїсу Керроллу
придумати щось нове? Які спогади є про це?
Учень. Із спогаді Льюїса Керролла: «Я чудово пам’ятаю, - писав Льюїс Керролл, - як у
відчайдушній спробі придумати щось нове, я для початку відправив свою героїню
під землю – через кролячу нірку, нітрохи не думаючи про те, що з нею буде
далі…» А ця героїня була ніхто інша, як сама замовниця історії – Аліса Плезанс
Лідделл.
Учитель. Однак найцікавіше – те, що в Доджсоновій казці дівчата
впізнавали й себе, й своїх знайомих.
-
Назвіть, будь ласка, кого ви впізнали?
Відповідь учнів. Наприклад,:
- Чванькуватий Папуга Лорі – це найстарша сестра Аліси (Лоріна, 14
років)
- Орля – молодша сестра Аліси (Едіт, 8 років)
- Качур – Робінсон Дакворт
- Миша – панна Прікетт (гувернантка дівчаток)
- Вигадник птах Додо – Доджсон (Льюїс Керролл)
Робота з ілюстрацією Роберта Інгпена «Аліса в Країні Див»
Робота зі схемою до повісті-казки «Аліса в Країні Див» -
Образи англійського фольклору
|
Персонажі, навіяні
образами англійського фольклору
|
|
Чеширський кіт
Прийшов
з приказки
«Усміхається,
як Чеширський кіт» - так говорили земляки Льюїса Керролла
|
|
Історія про суд над Пройдисвітом – Валетом, що вкрав
у Королеви пироги
Взята із
англійської дитячої пісеньки із збірника «Вірші Матінки-Гуски»
|
|
«Вірші-нісенітниці»
Пародії на хрестоматійні поетичні твори
Роберта Сауті
Джейн Тейлор
Мері Хаунт
Джеймса Сейльса
Девіда Бейтса
|
|
«Аліса в Країні
Див»
1865 рік
|
|
«Паточна Криниця»
З казки Садового Вовчка
–назва цілющого мінерального джерела в околицях Оксфорда
|
|
Солоний Заєць і Капелюшник
Прийшли з
народних приказок про шаленців:
«Казиться,
наче Солоний Заєць», «Божевільний, як Капелюшник»
|
Діалог між учителем і учнями.
Ми рухаємося далі і говоримо про те, що Аліса - уявна
дитина і при цьому вона постає перед нами живішою, ніж дівчина, яка справді
існувала. І в справжній, і в уявній відчувається якась манерність того часу.
Перед нами ніби постає фотографія тих
часів.
- Чи це просто лише забава?
А можливо, Льюїс
Керролл втікав від педагогічної похмурості. Адже він сам говорив, що робити
смішними можливо лише речі серйозні або дуже урочисті.
-
А ще
письменник казав:
«Бідна, бідна Аліса!
Мало того, що її спіймали й заставили вчити уроки, її ще заставляють повчати
інших. Аліса тепер не тільки учениця, але й класична наставниця».
-
А якою він її бачив? (із спогадів Льюїса
Керролла)
«Якою я бачив тебе,
Алісо, в своїй уяві? Яка ти? Любляча – це насамперед, - любляча й ніжна: ніжна,
як оленятко, й любляча, як собака (пробачте мені це прозаїчне порівняння, але я
не знаю в світі чистішої й довершенішої любові!), а ще чуйна, ввічлива й
привітна з усіма – з великими й малими, з могутніми й кумедними, з королями й
хробаками, ніби ти сама – королівна в гаптованому золотому убранні. А ще –
довірлива, ладна повірити в найнеможливішу нісенітницю та прийняти її з
безмежною довірою мрійниці; і, нарешті, - допитлива, до відчаю допитлива, рада
тими радощами, які даються лише в дитинстві, коли увесь світ – новий і чудовий,
коли горе та гріх – лише слова, порожні звуки, що нічого не означають».
Учитель.
Тож
помандруємо з «безмежною довірою мрійниці - Аліси» сторінками повісті-казки. І
в цьому нами допоможе схема «Глибокі традиції англійського духу» у книжці
«Аліса в Країні Див».
Це як
ніби відчути вільне падіння Аліси. Але не в нору Білого Кролика, а у
фантастичний світ чарівної атмосфери, що створюють дивовижні події Логічної Гри
казкових персонажів:
-
озеро
сліз
-
птахи
й звірі розмовляють
-
незвичайні
властивості предметів
-
збільшення
і зменшення Аліси
-
золотий
ключик
-
чарівний
садочок
-
стрімкий
рух героїні в різних просторах та інше
Схема «Глибокі традиції англійського духу» у книжці «Аліса в Країні Див»
|
«Аліса в Країні Див»
|
|
Повість-казка
|
|
Манерність вікторіанської доби
|
|
Казковий світ вільного польоту
фантазії
|
|
Класика педагогічної думки
|
|
Давня фотографія тих часів
|
|
Національний інститут
|
|
Незабруднене джерело англійської віри
|
|
Історична спадщина
|
|
Канікули для душі і розуму
|
|
Найкраща у світі Логічна Гра
|
|
Щира любов до дітей
|
Вчитель.
І щоб показати свою
щиру любов до дітей, автор уводить Алісу у фантастичний світ, чарівну атмосферу
якого створюють дивовижні події (гонитва за Білим Кроликом, падіння дівчинки в
його нору, знаходження загадкової кімнати, утворення від сліз Аліси цілого
озера), казкові персонажі (Білий Кролик і Миша, які вміють розмовляти; птахи й
звірі, що опинилася в озері сліз) і предмети, наділені незвичайними властивостями
(за допомогою напоїв і їжі Аліса збільшується або зменшується, золотий ключик
має відчинити дверцята в чарівний садок). На початку книжки Льюїс Керролл
протиставляє нудьгу та розчарування Аліси від книжки « без малюнків та розмов»
(тут маються на увазі надто повчальні й нецікаві для дітей твори того часу.)
Давайте поміркуємо над сценкою із п’ятого розділу «Порада
Блакитної Гусениці».
Сценка.
Персонажі: - автор
-
Блакитна Гусениця
-
Аліса
Автор.
-
Кілька хвилин Гусениця та Аліса мовчки роздивлялись одне
одного. Аж нарешті Блакитна Гусениця витягла з рота кальян і сонно, поволі
промовила:
Гусениця.
-
Ти… хто така?
Автор.
-
Для розмови такий початок не дуже підходив, отож Аліса розгублено відповіла.
Аліса.
- Я… не знаю, сер, хто
я…принаймі зараз…Ні, я знаю, ким я прокинулася вранці, але ж відтоді я кілька
разів мінялася.
Гусениця.
-
Що за дурниці! Ти що, сама не своя?
Аліса.
-
Ні, мабуть, чужа,
-
Ви ж самі бачите, сер, що я – це не я…
Гусениця.
-
Ні, не бачу
Аліса.
-
Боюся, що не зможу пояснити вам краще.
-
Я сама нічого до ладу не розумію… Стільки разів мінялася
за один день – це така плутанина!
Гусениця.
-
Аж ніяк!
Аліса.
- Ну, з вами, мабуть,
просто не траплялося такого.
Обговорення.
Діалог між учителем і учнями.
- Чому так важко Алісі дати відповідь на просте
запитання Блакитної Гусениці?
«Ти, хто така?»
- Як би ви продовжили таке речення:
«Я прокинувся вранці…»
- Блакитна Гусениця була здивована поведінкою Аліси,
тому вона порадила їй: « Ніколи не виходити із себе»
Як ви це розумієте?
Чи траплялося таке із вами?
Це легко чи важко?
Учитель.
У розділі шостому «Порося та
перець» з’являється нова героїня, хто вона?
Учень. У розділі 6
з’являється Герцогиня, яка втілює у творі сувору мораль «вікторіанської» доби.
Вона всіх повчає, але в її будинку стояв справжнісінький гармидер: «Хтось
верещав, хтось чхав, і час від часу чувся оглушливий брязкіт, наче там били
посуд». У домі неможливо було дихати від перцю, розсипаного скрізь. У такий
спосіб Льюїс Керролл критикує задушливу атмосферу того часу. Герцогиня зі своїми
жорстокими методами й вимогами («Відтяти їй голову!», «Якби ніхто не пхав свого
носа до чужого проса, земля крутилася б куди шпаркіше», «Ой, дай мені спокій!»)
уособлює обмеженість мислення й тогочасну систему виховання, де не було поваги до
дитини, до її прав і свобод.
Сценка за вибором учителя.
Отже, в Країні Див не перестають
коїтися чудеса. Звичайнісінька дитина спочатку рохнула в руках Аліси, а потім
просто перетворилася на порося, а ще з’являється Чеширський Кіт, про якого ми
вже чули.
Обговорення тексту.
1.
Що означає для Вас таке порівняння? «От якби воно виросло, - з нього вийшов би
страшенно бридкий хлопчисько… А поросятко з нього таке гарненьке!»
2.
Чи можете Ви пригадати щось подібне?
3.
Чому Солоний Заєць може бути божевільним?
Приклад відповіді. Тому, що його вчинки позбавлені
змісту. Він діє необдумано. Виявляє необережність у своїх діях, не враховуючи
можливість небезпеки.
Продовження обговорення розділу шостого «Порося та
перець»
Сценка за вибором учителя
·
Чому Аліса була така здивована, коли побачила усмішку без
кота?
«Отакої! Бачила я котів без
усмішок, але – усмішку без кота! Такої дивовижі мені ще ніколи не траплялося!».
·
Як можна побачити усмішку без кота?
·
А в реальному житті, чи можете Ви побачити «усміхнені
очі?»
Учитель. А що ж це за англійська традиція пити чай о п’ятій годині вечора?
Приклад відповіді учня.
-
У розділі сьомому «Божевільне чаювання»
(англ. «A mad tea party») автор спирається на англійську традицію пити чай о
п’ятій годині вечора (у творі – о шостій, до речі, саме о шостій збиралися пити
чай доктор Доджсон і сестри Лідделл). Аліса п’є чай в компанії Капелюшника,
Шаленого Зайця й Садового Вовчка. Це божевільне чаювання називається саме так,
бо його учасники не хотіли змінювати свої чашки, а натомість мінялися місцями.
- Письменник також
використовує давню англійську традицію створення загадок, що не передбачали відгадок. Капелюшник запитує
Алісу:
- Чим ворона схожа
на письмовий стіл?
Автор стверджує, що не все у світі має логічне пояснення.
Однак те, що немає пояснення, не означає, що цього не існує взагалі.
Тож
давайте подивимось, як усе відбувалося?
Сценка
із розділу сьомого «Божевільне чаювання»
Персонажі: - автор
-
Аліса
-
Садовий
Вовчок
-
Солоний
Заєць
-
Капелюшник
Автор.
- Перед хатиною під деревом стояв стіл; за ним пили чай Солоний Заєць і
Капелюшник. Між ними сидів, дрімаючи, Садовий Вовчок, а ті спиралися на нього
ліктями, наче на подушку, і розмовляли
просто у нього над головою.
Аліса.
-
Бідолаха цей Вовчок!
-
Добре хоч, він спить
– йому, мабуть, усе одно!
Автор.
Стіл був великий, але всі троє скупчилися в одному його кутку.
Солоний Заєць і Капелюшник.
-
Зайнято, зайнято!
Аліса.
-
Та тут повно місця!
Солоний Заєць.
-
Випий вина
Автор.
-
Аліса оглянула стіл, але не побачила там
нічогісінько, крім чаю.
Аліса.
-
Щось я не бачу його.
Солоний Заєць.
-
А його тут і немає.
Аліса.
-
Навіщо ж пропонувати?
Хіба це ввічливо?
Солоний Заєць.
-
А сідати за стіл без
запрошення – хіба це ввічливо?
Аліса.
-
Я ж не знала, що це
все для вас. Вас тут троє, а стіл накрито на багатьох.
Капелюшник.
-
Піди краще
підстрижися.
Аліса.
-
Хіба можна так
дорікати незнайомим? Це ж просто грубощі!
Автор.
-
Капелюшник витріщив
очі, та сказав у відповідь зовсім інше:
-
Чим ворона схожа на
письмовий стіл?
Аліса
-
Стривайте –но, зараз
відгадаю.
Солоний Заєць.
-
Ти хочеш сказати, що
думаєш, ніби знаєш відповідь?
Аліса.
-
Авжеж.
Солоний Заєць.
-
Отак би й сказала, що
думаєш.
Аліса.
-
Я завжди кажу те, що
думаю, - тобто думаю те, що кажу…Врешті, це ж одне й те саме…
Капелюшник.
-
Анітрохи! Так ти ще
скажеш, ніби «Я їм те, що бачу» і «Я бачу те,
що їм» - одне й те саме!
Солоний Заєць.
-
Так ти ще скажеш,
ніби «Я люблю те, що маю» і «Я маю те, що люблю», - одне й те саме!
Садовий Вовчок.
-
Так ти ще скажеш,
ніби «Я дихаю, коли сплю» і «Сплю, коли дихаю»!
Капелюшник.
-
Ну, для тебе це справді одне й те саме.
Автор.
-
З хвилину вся
компанія сиділа мовчки, поки Аліса пригадувала всі дрібниці, що знала про ворон
та письмові столи.
Капелюшник.
-
Який сьогодні день?
Аліса.
-
Четверте травня.
Капелюшник.
-
Аж на два дні бреше.
Казав я тобі: не змащуй годинника маслом!
Автор.
-
Сердито мовив він до
Солоного Зайця.
Солоний Заєць.
-
Масло було
щонайкраще.
Капелюшник.
-
А нащо ти брав його
хлібним ножем? Напевно, туди крихти потрапили!
Автор.
-
Солоний Заєць узяв
годинник, понуро поглянув на нього, тоді вмочив у чашку з чаєм і ще раз поглянув,
але більше нічого придумати не міг.
Заєць.
-
Масло було
щонайкраще!
Аліса.
-
Що за кумедний
годинник! Не години, а дні показує!
Капелюшник.
-
Ну то й що? Хіба твій
годинник роки показує?
Аліса.
-
Ні, що ви, - він тоді
цілий рік стоятиме!
Обговорення.
Учитель
-
Я не знаю як вам, але
мені дуже сподобалася літературна гра словами й змістом. Із розвитком сюжету
стає все цікавіше й веселіше.
-
Чи помітили ви
характерний для Льюїса Керролла прийом перестановки слів у реченні? Якщо так,
то наведіть приклади.
Приклади відповідей
учнів
-
Так. Ця гра мені дуже
сподобалася. На мою думку, Льюїс Керролл всього на всього грає в Політичну Гру,
і це було його великим досягненням, тому що вона була новою і дуже цікавою.
-
Ось, наприклад, ми це щойно побачили у грі наших однокласників.
«Я завжди думаю, - хутко відповіла Аліса, - тобто думаю те, що кажу…Врешті
це ж одне й те саме…»
-
Анітрохи, заперечив
Капелюшник.
-
Так ти ще скажеш,
ніби, «Я їм те, що бачу» і «Бачу, те що їм» - одне й те саме.
-
Так ти ще скажеш, -
промовив крізь сон Вовчок, - ніби «Я дихаю, коли сплю» і «Сплю, коли дихаю» -
одне й те саме?
Учитель
-
Ми йдемо далі, і я
вам кажу про те, що незвичайна казка стала улюбленою книжкою як для малих, так
і для дорослих слухачів. Цією химерною повістю-казкою, яка дуже швидко
розійшлася на прислів’я та приказки, була зацікавлена навіть сама королева
Вікторія.
-
Але чому книгу «Аліса
в Країні Див» називають не тільки казкою, а й повістю?
-
Чому два літературних
жанри поєднанні в одному?
Робота з таблицями ознаки повісті та казки
Повість
|
Казка
|
Обсяг - середній між оповіданням і романом
|
Свідома вигадка, щ
о мала на меті повчання. В основі – протиставлення мрії і дійсності
|
У повісті можуть
змальовуватися кілька подій, об’єднаних навколо одного або кількох персонажів
(розгалужений сюжет)
|
Дійові особи (люди,
рослини, звірі), згруповані контрастно, виступають носіями певних людських
якостей
|
Більша кількість
персонажів, повніша та глибша їхня характеристика
|
Герой – творець
своєї долі, бореться за неї
|
Велика роль
різноманітних описів, у тому числі портретів, пейзажних замальовок, а також
відтворення душевних станів
|
Традиційна
структура і композиція (зачин, основна частина, кінцівка), подібні початки і
заключення
|
Сюжет часто не
завершений (відкритий фінал), оскільки письменник зображує лише певну частину
життя персонажів
|
Сюжет
багатоепізодний із драматичним розвитком подій, але щасливим закінченням
|
Висновок
Отже,
повість-казка «Аліса в Країні Див» є класичною педагогічною думкою з історичною
спадщиною, в якій присутня манерність вікторіанської доби. А ще наша Аліса –
героїня казки, може радо розмовляти з Чеширським Котом, Шаленим Зайцем, Садовим
Вовчком та іншими героями.
Учитель
-
Діти, а скажіть, будь ласка, які предмети ви вивчаєте?
-
А чи є у вас предмети, які відірвані від життя?
-
Про що йде мова у розділі дев’ятому «Історія Фальшивої Черепахи?»
Приклади відповідей.
- У кумедній розповіді
Фальшивої Черепахи про школу, учителів і навчання критикується тогочасна
система освіти, у якій було чимало предметів, відірваних від реального життя.
Деякі із них діти просто не розуміли.
-
В країні, де жила Фальшива Черепаха вчили чіпати, кусати,
дограванню, відмиванню, миленню й приниженню.
-
А ще за учителя у них був Старий Краб, який викладав
пташину мову: грацьку, мартинську, а замість слова уроки, використовували слово
мороки. А Грифон називав шкільне життя неукою.
А зараз ми на березі моря. Якісь
дивні істоти біля нашої Аліси – Велика Черепаха з телячою головою та Грифон (Грифон
– крилата істота з тулубом лева й головою орла). Про що вони так жваво
розмовляють? Давайте послухаємо.
Сценка за вибором учителя з 9 розділу «Історія
Фальшивої Черепахи»
Після завершення сценки діти грають гру «Море
хвилюється раз» та танцюють флешмоб.
ІІІ.
Підсумок уроку. Сенкан.
Англічанин-вікторіанець Льюїс Керролл ступає по світу в яскравому сонячному сяйві
солідарності й міцності. Та інколи нетутешній кошмарний вітер вривається в його
душу й підсвідомість, витягує його із ліжка і кидає у вікно, у світ вітру і
місячного блиску, - і він летить, відірвавшись від землі…
А
тим часом сестра Аліси «все сиділа на березі, підпершися рукою, милуючися
заходом сонця й думаючи про малу Алісу та про її дивовижні пригоди. Вона вже й
сама почала дрімати – і теж побачила сон.
І
нарешті вона уявила собі, як оця її сестричка згодом виросте, збереже в свої
дорослі роки просте й лагідне серце свого дитинства, збиратиме круг себе інших
дітей і розповідатиме їм дивовижні казки, від яких у них так само палатимуть
цікаві очі; а може, вона повідає їм і свій давній сон про Країну Чудес,
розділить із ними їхні маленькі прикрощі та радощі – і пригадає власне
дитинство та щасливі літні дні.
За словами Ф. Шиллера, у казці «Аліса
в Країні Див» «закладено матеріал для всього великого і прекрасного…»
IV. Домашнє завдання.
Подивитися
фільм американського режисера Тіма Бертона «Аліса в Країні Див» та порівняти
його з книжкою. Назвати сюжетні лінії твору, які Т. Бертон продовжив у нових
пригодах Аліси.
