Конспект уроку: Льюїс Керролл «Аліса в Країні Див»

Льюїс Керролл «Аліса в Країні Див»

 Англічанин-вікторіанець ступає по світу в яскравому сонячному сяйві солідарності й міцності. Та інколи нетутешній кошмарний вітер вривається в його душу й підсвідомість, витягує його із ліжка і кидає у вікно, у світ вітру й місячного блиску, - і він летить, відірвавшись від землі…

Тема: Льюїс Керролл. Повість-казка  «Аліса в Країні Див».

          Персонажі, які оточують головну героїню.

Мета: Поглиблювати знання учнів про зв'язок повісті та літературної казки;

         розвивати навички виразного читання художнього тексту;

         виховувати вічні цінності: співчуття, вміння дружити, милосердя.

Обладнання: портрет письменника, фотографії, текст твору, ілюстрації, декорації                        для  інсценізацій.

Тип уроку:    вивчення нового матеріалу.

Дайте мені казки – у них закладений матеріал для всього великого і прекрасного…

                                                                                                        Ф. Шиллер

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань

ІІ. Підготовка до сприйняття теми

            4 липня 1862 року Чарлз Лютвідж Джонсон, викладач математики одного із оксфордських коледжів, у товаристві трьох юних дочок ректора цього коледжу здійснив прогулянку на човні, а потім показам їм свою колекцію фотографій (він дуже захоплювався фотографією, цим найновішим винаходом тієї епохи).

-          Тож  давайте послухаємо, що з цього приводу скажуть дослідники його творчості.

Дослідники

1850 р. Середина XIX сторіччя.  Льюїс Керролл виступає нетиповою фігурою у фотографічному світі. Всі його роботи наповнені радістю, і ви в цьому можете переконатися, придивившись до них. Ви помітите і те, що він  не боявся експериментувати. А його найкращі фотографії характеризують його як винахідливого художника. Льюїс Керролл ніколи не боявся нестандартних ходів, тобто фотографував як і в студії, так і на відкритому повітрі. Адже на його фотографіях діти сміються, сумують, бувають похмурими, грають, читають, дивляться із-за дерев. Як пригадувала Аліса Лідделл: «Набагато цікавіше, ніж фотографуватися, було отримати допуск до темної кімнати і дивитися, як Льюїс Керролл проявляє скляні пластини»

Учитель.

-          Як ви думаєте, він би здивувався, побачивши ваші кольорові фото?

Відповідь учнів. Хтозна, адже коли він в 1890 р. вперше побачив фонограф, то жалкував про те, що йому не дано забігти на 50 років вперед і побачити, яким буде дивовижний винахід у його сучасній формі.

Учитель.

-         Я не знаю, чи доведеться нам жалкувати, зате точно знаю, що ви отримаєте задоволення, прочитавши книгу про Алісу.

           

            Так от, одну із трьох дівчаток звали справді Аліса на прізвище Лідделл, і їй було десять років. На відпочинку вона попросила містера Доджсона розказати казку. Повернувшись додому, він записав контури сюжету. Казка мала назву «Пригоди Аліси під землею». Три роки потому вона вийде в світ під назвою «Пригоди Аліси в Країні Див».

            Коли Керролла вже давно не було на світі, відома письменниця Вірджінія Вулф написала про нього: «За його прозорою чистотою ховається незвично твердий  кристал,» і що «в ньому було приховане дитинство. Воно залишалося в ньому повністю у всій його повноті…він зміг зробити те, що більше нікому не вдалося, - зміг повернутися у світ дитинства, відтворивши його таким, що навіть і ми стаємо дітьми.»

То як же склалася доля веселого витівника-казкаря, три чверті життя якого складали діти?

Методика «Гарячий стілець»

12 запитань

1. Оксана Забужко говорила про те, що у Льюїса Керролла світ дітей і світ дорослих… протистоять один одному. Невідомо, котрий із них сам письменник уважав за справжній.
2. Англійці кажуть: «Якщо ви не знаєте Алісу й Чеширського Кота, Капелюшника й Шаленого Зайця, ви нічого не знаєте про Англію».
3. Льюїсу Керроллу випало жити в Англії в  добу, яка від імені королеви Вікторії отримала назву «Вікторіанська».
4. Діти мусили ходити повільно й поважно, говорити…правильною й гарною мовою, гратися в тихі й малорухливі ігри, не дошкуляти дорослим і займатися лише корисними справами.
5. Розмірковуючи про світ дітей та дорослих, про поняття правильне та неправильне, Льюїс Керролл створив казковий світ…, де не було ніяких обмежень для вільного польоту фантазій.
6. У його особистості поєдналося непоєднуване: математик і письменник, священик і фотограф, філософ і великий друг дітей.
7. Його псевдонім містить певну загадку.

Своє справжнє ім’я  Чарлз Лютвідж Доджсон письменник переклав латиною  Каролос Людовікус, знову переклав англійською й переставив слова місцями і з’явилося ім’я Льюїс Керролл.

8. Він народився 27 січня 1832 року в селищі Дерсбері (графство Чешир) у родині священика.
9. Він навчався у найдавнішому у світі  Оксфордському університеті  та у 23 роки став викладачем математики коледжу Крайст Черт.
10. Серед його добрих знайомих були доньки ректора Оксфордського коледжу сестрички Лоріна, Аліса та Едіт Лідделл.
11. Саме для його улюблениці Аліси Лідделл і її сестричок була створена повість-казка «Аліса в Країні Див».
12. У «Країні Див» усі земні правила летять шкереберть, …тут можна бігати за Білим Кроликом, робити дурниці, дражнитися й поводитися правильно
    Шановний клас, а вам сьогодні хотілося б увійти разом з Алісою в її недосяжний світ через залізні ворота теперішнього часу? (відкривається дошка, на якій намальовані ворота недосяжного світу) Так.

То ж вперед. Як все починалось?

міні-сценка: розділ перший «Униз і вглиб кролячою норою»

                       - автор читає англійською мовою оригіналу

-          Перекладач перекладає українською

-          сестра Аліси

-          Аліса

-          кролик

Початок уроку

Автор. Алісі це вже набридло – сидіти отак із сестрою на березі й нічогісінько не робити. Зо два рази вона зазирнула до сестриної книжки, але там не було ні малюнків, ні розмов, що за користь із таких книжок? – гадалося їй.

 Аж тут – хвиць! – повз неї промчав Білий Кролик із рожевими очицями.

Тут не було, звичайно, жодної химери; не здивувалась Аліса навіть тоді, коли Кролик промовив сам до себе.

Кролик:  Ой лишенько, лишенько! Як я спізнився!

Автор. Аліса здивувалася Кроликові саме тоді, коли він дістав із кишені жилета годинника, поглянув на нього й прожогом кинувся геть, Аліса аж підскочила – їй спало на думку, що вона ніколи ще не бачила кролика з годинником, та ще й у жилеті! Аж тремтячи з цікавості, вона помчала навздогін – і саме встигла помітити, як Кролик майнув до великої нори під живоплотом.

Тієї ж миті Аліса кинулася за ним – навіть не подумавши, як потім вибратися назад.

Учитель. Як ви думаєте, шановні учні, чи легко було Льюїсу Керроллу придумати щось нове? Які спогади є про це?

Учень. Із спогаді Льюїса Керролла: «Я чудово пам’ятаю, - писав Льюїс Керролл, - як у відчайдушній спробі придумати щось нове, я для початку відправив свою героїню під землю – через кролячу нірку, нітрохи не думаючи про те, що з нею буде далі…» А ця героїня була ніхто інша, як сама замовниця історії – Аліса Плезанс Лідделл.

Учитель. Однак найцікавіше – те, що в Доджсоновій казці дівчата впізнавали й себе, й своїх знайомих.

-          Назвіть, будь ласка, кого ви впізнали?

Відповідь учнів. Наприклад,:

• Чванькуватий Папуга Лорі – це найстарша сестра Аліси (Лоріна, 14 років)
• Орля – молодша сестра Аліси (Едіт, 8 років)
• Качур – Робінсон Дакворт
• Миша – панна Прікетт (гувернантка дівчаток)
• Вигадник птах Додо – Доджсон (Льюїс Керролл)

Робота з ілюстрацією Роберта Інгпена «Аліса в Країні Див»

Робота зі схемою до повісті-казки «Аліса в Країні Див» -

Образи англійського фольклору

Персонажі, навіяні образами англійського фольклору

Чеширський кіт Прийшов з приказки «Усміхається, як Чеширський кіт» - так говорили земляки Льюїса Керролла

Історія про суд над Пройдисвітом – Валетом, що вкрав у Королеви пироги Взята із англійської дитячої пісеньки із збірника «Вірші Матінки-Гуски»

«Вірші-нісенітниці» Пародії на хрестоматійні поетичні твори Роберта Сауті Джейн Тейлор Мері Хаунт Джеймса Сейльса Девіда Бейтса

«Аліса в Країні Див» 1865 рік

«Паточна Криниця» З казки Садового Вовчка –назва цілющого мінерального джерела в околицях Оксфорда

Солоний Заєць і Капелюшник Прийшли з народних приказок про шаленців: «Казиться, наче Солоний Заєць», «Божевільний, як Капелюшник»

 

Діалог між учителем і учнями.

Ми  рухаємося далі і говоримо про те, що Аліса - уявна дитина і при цьому вона постає перед нами живішою, ніж дівчина, яка справді існувала. І в справжній, і в уявній відчувається якась манерність того часу. Перед нами  ніби постає фотографія тих часів.

-      Чи це просто лише забава?

А можливо, Льюїс Керролл втікав від педагогічної похмурості. Адже він сам говорив, що робити смішними можливо лише речі серйозні або дуже урочисті.

-          А ще письменник казав:

«Бідна, бідна Аліса! Мало того, що її спіймали й заставили вчити уроки, її ще заставляють повчати інших. Аліса тепер не тільки учениця, але й класична наставниця».

-           А якою він її бачив? (із спогадів Льюїса Керролла)

«Якою я бачив тебе, Алісо, в своїй уяві? Яка ти? Любляча – це насамперед, - любляча й ніжна: ніжна, як оленятко, й любляча, як собака (пробачте мені це прозаїчне порівняння, але я не знаю в світі чистішої й довершенішої любові!), а ще чуйна, ввічлива й привітна з усіма – з великими й малими, з могутніми й кумедними, з королями й хробаками, ніби ти сама – королівна в гаптованому золотому убранні. А ще – довірлива, ладна повірити в найнеможливішу нісенітницю та прийняти її з безмежною довірою мрійниці; і, нарешті, - допитлива, до відчаю допитлива, рада тими радощами, які даються лише в дитинстві, коли увесь світ – новий і чудовий, коли горе та гріх – лише слова, порожні звуки, що нічого не означають».

            Учитель.

            Тож помандруємо з «безмежною довірою мрійниці - Аліси» сторінками повісті-казки. І в цьому нами допоможе схема «Глибокі традиції англійського духу» у книжці «Аліса в Країні Див».

            Це як ніби відчути вільне падіння Аліси. Але не в нору Білого Кролика, а у фантастичний світ чарівної атмосфери, що створюють дивовижні події Логічної Гри казкових персонажів:

-          озеро сліз

-          птахи й звірі розмовляють

-          незвичайні властивості предметів

-          збільшення і зменшення Аліси

-          золотий ключик

-          чарівний садочок

-          стрімкий рух героїні в різних просторах та інше

Схема «Глибокі традиції англійського духу» у книжці  «Аліса в Країні Див»

«Аліса в Країні Див»

Повість-казка

Манерність вікторіанської доби

Казковий світ вільного польоту фантазії

 

Класика педагогічної думки

Давня фотографія тих часів

Національний інститут

 

                                                                                                                   

Незабруднене джерело англійської віри

Історична спадщина

Канікули для душі і розуму

Найкраща у світі Логічна Гра

Щира любов до дітей

Вчитель.

            І щоб показати свою щиру любов до дітей, автор уводить Алісу у фантастичний світ, чарівну атмосферу якого створюють дивовижні події (гонитва за Білим Кроликом, падіння дівчинки в його нору, знаходження загадкової кімнати, утворення від сліз Аліси цілого озера), казкові персонажі (Білий Кролик і Миша, які вміють розмовляти; птахи й звірі, що опинилася в озері сліз) і предмети, наділені незвичайними властивостями (за допомогою напоїв і їжі Аліса збільшується або зменшується, золотий ключик має відчинити дверцята в чарівний садок). На початку книжки Льюїс Керролл протиставляє нудьгу та розчарування Аліси від книжки « без малюнків та розмов» (тут маються на увазі надто повчальні й нецікаві для дітей твори того часу.)

Давайте поміркуємо над сценкою із п’ятого розділу «Порада Блакитної Гусениці».

Сценка.

Персонажі:   -     автор

-          Блакитна Гусениця

-          Аліса

Автор.

-           Кілька хвилин Гусениця та Аліса мовчки роздивлялись одне одного. Аж нарешті Блакитна Гусениця витягла з рота кальян і сонно, поволі промовила:

Гусениця.

-          Ти… хто така?

Автор.

-          Для розмови такий початок не дуже підходив,  отож Аліса розгублено відповіла.

Аліса.

-  Я… не знаю, сер, хто я…принаймі зараз…Ні, я знаю, ким я прокинулася вранці, але ж відтоді я кілька разів мінялася.

Гусениця.

-  Що за дурниці! Ти що, сама не своя?

Аліса.

-  Ні, мабуть, чужа,

-  Ви ж самі бачите, сер, що я – це не я…

Гусениця.

-  Ні, не бачу

Аліса.

-  Боюся, що не зможу пояснити вам краще.

-  Я сама нічого до ладу не розумію… Стільки разів мінялася за один день – це така плутанина!

Гусениця.

-  Аж ніяк!

Аліса.

-  Ну, з вами, мабуть, просто не траплялося такого.

Обговорення.

Діалог між учителем і учнями.

1. Чому так важко Алісі дати відповідь на просте запитання Блакитної Гусениці?

«Ти, хто така?»

2. Як би ви продовжили таке речення:

«Я прокинувся вранці…»

3. Блакитна Гусениця була здивована поведінкою Аліси, тому вона порадила їй: « Ніколи не виходити із себе»

Як ви це розумієте?

Чи траплялося таке із вами?

Це легко чи важко?

Учитель.

У розділі шостому «Порося та перець» з’являється нова героїня, хто вона?

Учень. У розділі 6 з’являється Герцогиня, яка втілює у творі сувору мораль «вікторіанської» доби. Вона всіх повчає, але в її будинку стояв справжнісінький гармидер: «Хтось верещав, хтось чхав, і час від часу чувся оглушливий брязкіт, наче там били посуд». У домі неможливо було дихати від перцю, розсипаного скрізь. У такий спосіб Льюїс Керролл критикує задушливу атмосферу того часу. Герцогиня зі своїми жорстокими методами й вимогами («Відтяти їй голову!», «Якби ніхто не пхав свого носа до чужого проса, земля крутилася б куди шпаркіше», «Ой, дай мені спокій!») уособлює обмеженість мислення й тогочасну систему виховання, де не було поваги до дитини, до її прав і свобод.

Сценка за вибором учителя.

Отже, в Країні Див не перестають коїтися чудеса. Звичайнісінька дитина спочатку рохнула в руках Аліси, а потім просто перетворилася на порося, а ще з’являється Чеширський Кіт, про якого ми вже чули.

Обговорення тексту.

1.      Що означає для Вас таке порівняння?  «От якби воно виросло, - з нього вийшов би страшенно бридкий хлопчисько… А поросятко з нього таке гарненьке!»

2.      Чи можете Ви пригадати щось подібне?

3.      Чому Солоний Заєць може бути божевільним?

Приклад відповіді. Тому, що його вчинки позбавлені змісту. Він діє необдумано. Виявляє необережність у своїх діях, не враховуючи можливість небезпеки.

Продовження обговорення розділу шостого «Порося та перець»

Сценка за вибором учителя

·         Чому Аліса була така здивована, коли побачила усмішку без кота?

«Отакої! Бачила я котів без усмішок, але – усмішку без кота! Такої дивовижі мені ще ніколи не траплялося!».

·         Як можна побачити усмішку без кота?

·         А в реальному житті, чи можете Ви побачити «усміхнені очі?»

Учитель. А що ж це за англійська традиція пити чай о п’ятій годині вечора?

Приклад відповіді учня.

-              У розділі сьомому «Божевільне чаювання» (англ. «A mad tea party») автор спирається на англійську традицію пити чай о п’ятій годині вечора (у творі – о шостій, до речі, саме о шостій збиралися пити чай доктор Доджсон і сестри Лідделл). Аліса п’є чай в компанії Капелюшника, Шаленого Зайця й Садового Вовчка. Це божевільне чаювання називається саме так, бо його учасники не хотіли змінювати свої чашки, а натомість мінялися місцями.

-  Письменник також використовує давню англійську традицію створення загадок, що не      передбачали відгадок. Капелюшник запитує Алісу:

-  Чим ворона схожа на письмовий стіл?

Автор стверджує, що не все у світі має логічне пояснення. Однак те, що немає пояснення, не означає, що цього не існує взагалі.

Тож давайте подивимось, як усе відбувалося?

Сценка із розділу сьомого «Божевільне чаювання»

Персонажі:   -    автор

-         Аліса

-          Садовий Вовчок

-          Солоний Заєць

-          Капелюшник

Автор.

-  Перед хатиною під деревом стояв стіл; за ним пили чай Солоний Заєць і Капелюшник. Між ними сидів, дрімаючи, Садовий Вовчок, а ті спиралися на нього ліктями, наче на подушку, і  розмовляли просто у нього над головою.

Аліса.

-       Бідолаха цей Вовчок!

-       Добре хоч, він спить – йому, мабуть, усе одно!

Автор.

Стіл був великий, але всі троє скупчилися в одному його кутку.

Солоний Заєць і Капелюшник.

-                 Зайнято, зайнято!

Аліса.

-                 Та тут повно місця!

Солоний Заєць.

-                     Випий вина

  Автор.

-           Аліса оглянула стіл, але не побачила там нічогісінько, крім чаю.

  Аліса.

-        Щось я не бачу його.

  Солоний Заєць.

-                 А його тут і немає.

  Аліса.

-                     Навіщо ж пропонувати? Хіба це ввічливо?

  Солоний Заєць.

-                 А сідати за стіл без запрошення – хіба це ввічливо?

Аліса.

-                                       Я ж не знала, що це все для вас. Вас тут троє, а стіл накрито на багатьох.

Капелюшник.

-          Піди краще підстрижися.

Аліса.

-          Хіба можна так дорікати незнайомим? Це ж просто грубощі!

Автор.

-          Капелюшник витріщив очі, та сказав у відповідь зовсім інше:

-          Чим ворона схожа на письмовий стіл?

Аліса

-          Стривайте –но, зараз відгадаю.

Солоний Заєць.

-          Ти хочеш сказати, що думаєш, ніби знаєш відповідь?

Аліса.

-          Авжеж.

Солоний Заєць.

-          Отак би й сказала, що думаєш.

Аліса.

-          Я завжди кажу те, що думаю, - тобто думаю те, що кажу…Врешті, це ж одне й те саме…

Капелюшник.

-          Анітрохи! Так ти ще скажеш, ніби «Я їм те, що бачу» і «Я бачу те,  що їм» - одне й те саме!

Солоний Заєць.

-          Так ти ще скажеш, ніби «Я люблю те, що маю» і «Я маю те, що люблю», - одне й те саме!

Садовий Вовчок.

-          Так ти ще скажеш, ніби «Я дихаю, коли сплю» і «Сплю, коли дихаю»!

Капелюшник.

-          Ну,  для тебе це справді одне й те саме.

Автор.

-          З хвилину вся компанія сиділа мовчки, поки Аліса пригадувала всі дрібниці, що знала про ворон та письмові столи.

Капелюшник.

-          Який сьогодні день?

Аліса.

-          Четверте травня.

Капелюшник.

-          Аж на два дні бреше. Казав я тобі: не змащуй годинника маслом!

Автор.

-          Сердито мовив він до Солоного Зайця.

Солоний Заєць.

-          Масло було щонайкраще.

Капелюшник.

-          А нащо ти брав його хлібним ножем? Напевно, туди крихти потрапили!

Автор.

-          Солоний Заєць узяв годинник, понуро поглянув на нього, тоді вмочив у чашку з чаєм і ще раз поглянув, але більше нічого придумати не міг.

Заєць.

-          Масло було щонайкраще!

Аліса.

-          Що за кумедний годинник! Не години, а дні показує!

Капелюшник.

-          Ну то й що? Хіба твій годинник роки показує?

Аліса.

-          Ні, що ви, - він тоді цілий рік стоятиме!

Обговорення.

Учитель

-   Я не знаю як вам, але мені дуже сподобалася літературна гра словами й змістом. Із розвитком сюжету стає все цікавіше й веселіше.

-   Чи помітили ви характерний для Льюїса Керролла прийом перестановки слів у реченні? Якщо так, то наведіть приклади.

Приклади відповідей учнів

-          Так. Ця гра мені дуже сподобалася. На мою думку, Льюїс Керролл всього на всього грає в Політичну Гру, і це було його великим досягненням, тому що вона була новою і дуже цікавою.

-          Ось, наприклад,  ми це щойно побачили у грі наших однокласників.

«Я завжди думаю, - хутко відповіла Аліса, - тобто думаю те, що кажу…Врешті це ж одне й те саме…»

-          Анітрохи, заперечив Капелюшник.

-          Так ти ще скажеш, ніби, «Я їм те, що бачу» і «Бачу, те що їм» - одне й те саме.

-          Так ти ще скажеш, - промовив крізь сон Вовчок, - ніби «Я дихаю, коли сплю» і «Сплю, коли дихаю» - одне й те саме?

Учитель

-          Ми йдемо далі, і я вам кажу про те, що незвичайна казка стала улюбленою книжкою як для малих, так і для дорослих слухачів. Цією химерною повістю-казкою, яка дуже швидко розійшлася на прислів’я та приказки, була зацікавлена навіть сама королева Вікторія.

-          Але чому книгу «Аліса в Країні Див» називають не тільки казкою, а й повістю?

-          Чому два літературних жанри поєднанні в одному?

Робота з таблицями ознаки повісті та казки

Повість	Казка
Обсяг  - середній між оповіданням і романом	Свідома вигадка, щ о мала на меті повчання. В основі – протиставлення мрії і дійсності
У повісті можуть змальовуватися кілька подій, об’єднаних навколо одного або кількох персонажів (розгалужений сюжет)	Дійові особи (люди, рослини, звірі), згруповані контрастно, виступають носіями певних людських якостей
Більша кількість персонажів, повніша та глибша їхня характеристика	Герой – творець своєї долі, бореться за неї
Велика роль різноманітних описів, у тому числі портретів, пейзажних замальовок, а також відтворення душевних станів	Традиційна структура і композиція (зачин, основна частина, кінцівка), подібні початки і заключення
Сюжет часто не завершений (відкритий фінал), оскільки письменник зображує лише певну частину життя персонажів	Сюжет багатоепізодний із драматичним розвитком подій, але щасливим закінченням

Висновок

     Отже, повість-казка «Аліса в Країні Див» є класичною педагогічною думкою з історичною спадщиною, в якій присутня манерність вікторіанської доби. А ще наша Аліса – героїня казки, може радо розмовляти з Чеширським Котом, Шаленим Зайцем, Садовим Вовчком та іншими героями.

Учитель

-          Діти, а скажіть, будь ласка, які предмети ви вивчаєте?

-          А чи є у вас предмети, які відірвані від життя?

-          Про що йде мова у розділі дев’ятому  «Історія Фальшивої Черепахи?»

Приклади відповідей.

-  У кумедній розповіді Фальшивої Черепахи про школу, учителів і навчання критикується тогочасна система освіти, у якій було чимало предметів, відірваних від реального життя. Деякі із них діти просто не розуміли.

-  В країні, де жила Фальшива Черепаха вчили чіпати, кусати, дограванню, відмиванню, миленню й приниженню.

-  А ще за учителя у них був Старий Краб, який викладав пташину мову: грацьку, мартинську, а замість слова уроки, використовували слово мороки. А Грифон називав шкільне життя неукою.

            А зараз ми на березі моря. Якісь дивні істоти біля нашої Аліси – Велика Черепаха з телячою головою та Грифон (Грифон – крилата істота з тулубом лева й головою орла). Про що вони так жваво розмовляють? Давайте послухаємо.

 Сценка за вибором учителя з 9 розділу «Історія Фальшивої Черепахи»

 Після завершення сценки діти грають гру «Море хвилюється раз» та танцюють флешмоб.

ІІІ. Підсумок уроку. Сенкан.

Англічанин-вікторіанець Льюїс Керролл  ступає по світу в яскравому сонячному сяйві солідарності й міцності. Та інколи нетутешній кошмарний вітер вривається в його душу й підсвідомість, витягує його із ліжка і кидає у вікно, у світ вітру і місячного блиску, - і він летить, відірвавшись від землі…

А тим часом сестра Аліси «все сиділа на березі, підпершися рукою, милуючися заходом сонця й думаючи про малу Алісу та про її дивовижні пригоди. Вона вже й сама почала дрімати – і теж побачила сон.

І нарешті вона уявила собі, як оця її сестричка згодом виросте, збереже в свої дорослі роки просте й лагідне серце свого дитинства, збиратиме круг себе інших дітей і розповідатиме їм дивовижні казки, від яких у них так само палатимуть цікаві очі; а може, вона повідає їм і свій давній сон про Країну Чудес, розділить із ними їхні маленькі прикрощі та радощі – і пригадає власне дитинство та щасливі літні дні.

            За словами Ф. Шиллера, у казці «Аліса в Країні Див» «закладено матеріал для всього великого і прекрасного…»

IV. Домашнє завдання.

Подивитися фільм американського режисера Тіма Бертона «Аліса в Країні Див» та порівняти його з книжкою. Назвати сюжетні лінії твору, які Т. Бертон продовжив у нових пригодах Аліси.