Твір: "Мій дідусь був черешнею"

Твір: "Умеешь ли ты свистеть Йоханна?"

Буктрейлер М. В Гоголя

Казки Сухомлинського

У ЧОМУ ТАЄМНИЦЯ ІНТЕРЕСУ

Кожний учитель мріє про те, щоб навчання на його уроках було цікавим для учнів. Як же зробити урок цікавим? Чи всі уроки можуть бути цікавими? У чому джерела інтересу?

Урок іде цікаво — це значить, що навчання, мислення супроводжуються почуттями піднесення, схвильованості учня, подиву, інколи навіть зачудування перед істиною, яка відкривається, усвідомленням й відчуванням своїх розумових сил, радістю творчості, гордістю за велич розуму й волі людини.

Пізнання саме по собі дивний, незвичайний, чудовий процес, який пробуджує живий і незгасний інтерес. У природі речей, в їх відношеннях і взаємозв’язках, у рухові й зміні, в людських думках, у всьому, що створила людина, — невичерпне джерело інтересу. Але в одних випадках це джерело, як струмок, дзюрчить на наших очах — підходь, дивись, і перед тобою відкривається дивовижна картина таємниць природи; в інших — джерело інтересу приховане в глибині, до нього треба добратися, докопатися, і часто трапляється так, що сам процес «підходів», «підкопів» до сутності природи речей і їх причинно-наслідкових зв’язків є головним джерелом інтересу.

Якщо ви будете сподіватися тільки на видимі, помітні стимули, які пробуджують інтерес до навчання, до уроків, ви ніколи не виховаєте справжньої інтелектуальної працьовитості. Прагніть того, щоб учні самі відкривали джерела інтересу, щоб у цьому відкриванні вони відчували власну працю й успіх — само по собі це одне з найважливіших джерел інтересу. Без активної розумової праці неможливі ні інтерес, ні увага школярів.

Перше джерело, перша іскра інтересу до знань — у підході вчителя до матеріалу, який пояснюється на уроці, до фактів, що аналізуються. Знання істини народжується в свідомості учня з пізнання точок зіткнення між фактами і явищами, ниток, якими ці факти і явища пов’язуються. Готуючись до уроку, я завжди прагну продумати, осмислити якраз ті точки зіткнення, ті нитки, де завдяки зчепленню думок розкривається щось нове, несподіване з погляду пізнання істин і закономірностей навколишнього світу. На наступному уроці вивчатиметься, наприклад, коренева система рослин, її роль в життєвих процесах. Учні сотні разів бачили корені рослин, і, здавалося б, у матеріалі навряд чи може бути щось цікаве для них. Але інтерес — у пізнанні прихованого, невидимого з першого погляду. Я розповідаю дітям про те, як найтонші кореневі волоски добувають у ґрунті речовини, необхідні рослині. Звертаю увагу ось на яку точку стикання, зчеплення фактів: у ґрунті йде життя, яке ні на хвилину не припиняється, в глибині воно не згасає ні влітку, ні взимку; мільярди мікроорганізмів мовби обслуговують тисячі кореневих волосків, без цього складного життя не могло б жити дерево. «Придивимося, діти, — кажу я, — до цього складного життя ґрунту, вдумаємося, як воно залежить від речовин, що надходять з навколишнього середовища. Перед вами відкриється взаємодія між живим і неживим». Як неживе стає будівельним матеріалом для живого — це і є та точка стикання, зчеплення фактів, висвітлюючи яку і зосереджуючи увагу на якій, я відкриваю перед вихованцями щось нове, таке, що пробуджує почуття подиву перед таємницями природи. Чим більше захоплює підлітків це почуття, тим більше їм хочеться знати, осмислити, зрозуміти.

Джерело інтересу — і в застосуванні знань, у переживанні почуття влади розуму над фактами і явищами. У самій глибині людського єства є невикорінна потреба відчувати себе відкривачем, дослідником, шукачем. У дитячому ж духовному світі ця потреба особливо сильна. Та якщо немає поживи для неї — живого спілкування з фактами і явищами, радості пізнання — ця потреба поступово слабне, а разом з нею згасає й інтерес до знань. Я бачу дуже важливе виховне завдання в тому, щоб повсякчас підтримувати, поглиблювати бажання учня бути відкривачем, реалізувати це його бажання спеціальними методами роботи. Після уроку, на якому в дітей пробудився інтерес до прихованих від безпосереднього спостереження процесів у ґрунті, ми йдемо в поле — спеціально для того, щоб подивитися розріз ґрунту. Діти з подивом розглядають двометрової довжини корені маленьких злакових рослин. Для них це справжнє відкриття. Але на стежку відкривачів, шукачів вони по суті ще тільки стають. Я показую дітям корені кількох видів лучних і степових трав. Ми саджаємо ці корені — без єдиної стеблинки, багато з них здаються з першого погляду зовсім засохлими, загиблими — і вони оживають, паростяться, зеленіє трава. Проростає і корінь винограду,— також дає паростки.

Це захоплює дітей, думка їх стає допитливою, невгамовною. Вони переживають людську гордість, яку ні з чим не порівняєш: ми пануємо над фактами і явищами, знання в наших руках стають силою. Відчування сили знань, що підносить людину,— важко знайти яскравіший стимул інтересу до знань. Як важливо, щоб процес опанування знань не виснажував учня, не приводив його до стану утоми й байдужості до всього, а сповнював усе його єство радістю! Почуття володаря знань пробуджується в учня найсильніше, звичайно, тоді, коли він безпосередньо щось досліджує, відкриває; коли учень схоплює конкретні факти, явища. Але є й радість чистої думки — узагальнюючої, систематизуючої діяльності розуму.

В учня, який багато читає, кожне нове поняття, явище, що вивчається на уроках, укладається в систему знань, почерпнутих з книжок, — і тоді наукові знання, що їх повідомляють на уроках, мають особливу привабливість: вони усвідомлюються як щось необхідне, яке допомагає осмислити те, що вже «є в голові».

«Найголовніше у педагогічній праці – знати дитину»

Довідка:

       Народився Василь Сухомлинський 28 вересня 1918 року в селі Василівці Василівської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії (тепер Онуфріївський район Кіровоградської області) в бідній селянській сім'ї. Тут минули його дитинство й юність. Як і решта селянських дітей, він вчився в рідному селі у школі і в 1933 році закінчив семирічку. Влітку цього ж року мати провела молодшого сина Василя до Кременчука.

Спочатку Сухомлинський подався в медичний технікум, але незабаром пішов звідти, поступив на робітфак, достроково закінчив його і був прийнятий до педагогічного інституту. З 1935 року починається педагогічний шлях В. О. Сухомлинського.

В 17 років він став вчителем заочної школи недалеко від рідного села. Перевівся заочником до Полтавського педагогічного інституту, який закінчив в 1938 році. Закінчивши інститут, Сухомлинський повертається в рідні місця і працює викладачем української мови і літератури в Онуфріївській середній школі.

В 1941 році добровольцем йде на фронт, де отримує важке поранення. Після довгого лікування в шпиталі на Уралі він просився на фронт, проте комісія не могла визнати його навіть умовно здоровим для військової служби. Його призначили директором середньої школи в селищі Ува Удмуртської АРСР. Як тільки рідні місця були звільнені, він повернувся на Батьківщину і став завідувачем районного відділу народної освіти. Проте вже в 1947 році Сухомлинський просився назад до школи.

З 1948 року й до кінця життя працює директором середньої школи в селі Павлиш на Кіровоградщині, де 22 роки проводив тривалий педагогічний експеримент, у результаті якого створив оригінальну систему виховання дітей.

У 1955 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Директор школи – керівник навчально-виховного процесу».З 1957 року – член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР. У 1958 році нагороджений званням Заслужений вчитель УРСР, а у 1968 – званням Героя Соціалістичної Праці. Цього ж року обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР.

2 вересня 1970 року Василь Олександрович Сухомлинський помирає, але його внесок у життя та його твори залишаться назавжди.

В. О. Сухомлинський увійшов в історію української педагогіки як педагог-гуманіст, творець педагогічної системи, в центрі якої перебуває дитина як унікальна особистість. Він вбачав мету виховання у розвитку творчих сил і здібностей особистості в умовах колективу й на основі етико-естетичних цінностей, інтересів і потреб, спрямованих на творчу працю і саморозвиток. З позицій гуманізму, загальнолюдських цінностей, витоки яких лежать в українській духовності, її моральних імперативах та культурах, педагог розглянув виховання особистості як пізнання, духовність, працю.

Різноплановий і багатоаспектний творчий доробок В. О. Сухомлинського складає 48 книг, 500 наукових статей, більш як 1500 оповідань і казок для дітей. На початок ХХІ століття вийшло 65 творів письменника тиражем близько 15 млн. примірників. Вони перекладені на 59 мов народів світу.

Найбільш відомі книги: «Серце віддаю дітям» (видана на 32 мовах світу, має 55 видань),«Народження громадянина»,«Павлиська середня школа»,«Як виховати справжню людину»,«Сто порад вчителеві», «Розмова з молодим директором школи», «Книга про любов» та інші.

 

 

Виховний захід

Тема: Виховна година «Вихований хлопчик, чемна дівчинка?Які вони?»

Мета: ознайомити дітей із поняттями «вихованість», «чемність». Разом з учнями дослідити формування істинності твердження, вчити обґрунтовувати свою думку. Викликати необхідність усвідомлення змісту поняття, важливість його розуміння і використання набутих знань у повсякденних ситуаціях. Сприяти вихованню ввічливості через усвідомлення необхідності докласти власні зусилля до становлення свого характеру. Вчити дітей ввічливо спілкуватись з ровесниками та дорослими. Показати перевагу доброти, чуйності над байдужістю. Розширити і закріпити вміння вживати слова ввічливості. Формувати манери культурної поведінки, навички і звички «хорошого тону». Виховування в учнів ввічливість, вихованість, чемність, доброзичливість. Навчити дітей правильно поводити себе в різних життєвих ситуаціях: розширити, поглибити, систематизувати знання про моральні норми і правила, культурної поведінки в школі, вдома, на вулиці, в гостях. Розвивати вміння міркувати, доводити, пояснювати, адекватно оцінювати вчинки. Виховувати бажання використовувати в своїй мові ввічливі слова; виховувати доброту, повагу до інших.

Обладнання: конверти із розрізаними прислів’ями, словник, станції, мікрофон, аркуші паперу для тесту, сюжетні малюнки,  телевізор.

Хід заняття:

І.Організаційна частина

ІІ. Актуалізація опорних знань. Вправа «Мікрофон»

-                     Над якою темою ми працювали минулого разу?

-                     Що таке ввічливість? (вміння спілкуватися, навіть мистецтво людського спілкування, вміння люб'язно ставитися до людей, які нас оточують).

-                     Яка це толерантна особистість? А яка інтолерантна?

-                     Яка наша тематика на цьому тижні?

ІІІ. Повідомлення теми. Слово вихователя

Сьогодні у нас виховний захід на тему «Вихований хлопчик, чемна дівчинка?Які вони?»

-                     Починаючи розмову про вихованість і чемність, нам перш за все треба з'ясувати, що означають ці поняття. Вихованість і чемність – це насамперед вміння спілкуватися, навіть мистецтво людського спілкування, вміння люб'язно ставитися до людей, які нас оточують. Я думаю, ви погодитеся зі мною, що не лише дітям, а дорослим хочеться, щоб до них уважно ставилися їх друзі та рідні, завжди любили та поважали. Але весь секрет полягає в тому, що тільки до ввічливої людини, вихованої та доброї, люди по-доброму ставляться. Тільки таку людину всі люблять, поважають, виявляють бажання спілкуватися з нею. А що саме цікаве, бути ввічливим не так і важко. Неважко бути завжди охайним, причесаним і вмитим, щоб людям було приємно на вас дивитися. Неважко допомагати дома старшим, не розкидати по кімнаті свої речі. Звичайно, вихована людина має виконувати не тільки ці правила. їх набагато більше, але якщо ви будете виконувати хоча б ці елементарні правила, то саме вони стануть початком вашого подальшого вдосконалення.

-                     І сьогодні на вас чекає подорож саме до Країни Вихованих хлопчиків та чемних дівчаток. Перш ніж вирушити у подорож, що ми повинні зробити? (привітатися). Так, правильно. Отже, давайте привітаємося, але не словами «Добрий день!», а так, як вітаються в інших країнах. Тому слухайте мене уважно і запам’ятовуйте:

-                     Скласти руки (як в «молитві») на рівні грудей і вклонитися (Японія);

-                     Потертися носами (Нова Зеландія);

-                     Потиснути один одному руки, стоячи на великій відстані один від одного (Великобританія);

-                     Міцно обнятися і три рази поцілувати один одного в щоки (Росія);

-                     Показати язик (Тибет);

-                     Дуже міцно потиснути один одному руки, стоячи близько один до одного (Німеччина).

-                     Подорожувати ми будемо по станціям (вчитель показує на дошці)

-                     Отже, вирушаємо в подорож!

ІV. Перша станція «Скринька народної мудрості»

-                     У кожної групи на партах лежать конверти із розрізаними прислів’ями. Ваше завдання – правильно їх зібрати, обговорити в групі їх тлумачення та представити нам.

Прислів’я:

 Хто не шанує старого, той не має нового (Хто не шанує старої речі, той і на нову не спроможеться)

Від теплого слова й лід розмерзає.

Слово – не горобець, вилетить – не спіймаєш

Яка совість, така й честь (Наскільки чесно ти поводишся з людьми, настільки вони тебе й поважають).

Добре слово краще за цукор і мед, а скажеш – усім приємно

У чужому домі будь привітливим, а не примітливим

Слова щирого вітання кращі за частування

Ввічливих і лагідних скрізь шанують

V. Друга зупинка «Словник чемної дитини»

- Діти, а які ви знаєте «теплі» слова? (Доброго ранку! На добраніч! Доброго дня! Щасливої дороги! Добрий вечір! Заходьте, будь ласка! Здрастуйте! Дозвольте вам допомогти! До побачення! Сідайте, будь ласка! Будьте здорові! Дякую! Спасибі! Пробачте! Будьте ласкаві!)

- Зараз ми з вами складемо «Словник чемної дитини». Для цього нам потрібно правильно підібрати ввічливе слово до ситуації, яку я вам зараз зачитаю.

1) Ви прийшли зранку до школи. Яке перше слово повинні сказати? (доброго ранку) (вчитель закріплює слова в словник)

-        Ви йшли коридором і випадково когось штовхнули. Що необхідно сказати? (Вибач)

-                      Вам потрібна допомога. Яке слово слід пам’ятати, щоб людина, до якої ви звернулися, допомогла вам із задоволенням? (Будь-ласка, будьте ласкаві)

-                      Які слова необхідно казати, коли йдете спати? (На добраніч, добраніч)

–                   Сім’я сідає до столу обідати. Які слова ви скажете всім? (Приємного апетиту)

–                   До класу зайшов вчитель. Що слід сказати? (Доброго дня. Здрастуйте!).

–                   Якщо вам зробили послугу, що потрібно сказати? (Дякую)

–                   А якщо твій сусід по парті ненароком чхнув, що потрібно сказати? (Будь здоровий!)

–                   А якщо проводжає друга в далеку дорогу, що йому побажаєш? (щасливої дороги)

–                   Подивіться, який гарний у нас словник вийшов. А скажіть мені, будь-ласка, якого кольору у нас словник? (червоного). А як ви думаєте, чому саме червоного? давайте згадаємо нашу виховну годину «Буду я природі другом», де ми говорили про Червону книгу Україну. Що означав червоний колір цієї книги? (запам’ятайте ці рідкісні види тварин і рослин та оберігайте їх). А тепер поро змірковуйте і скажіть, що означає червоний колір нашого словничка? (запам’ятати та вживати кожного дня у нашому мовленні).

–                   Тож яка це чемна дитина? (та яка вітається і дякує за допомогу або комплімент).

V. Третя зупинка «Містечко вихованих дітей»

Діти, що на дошці ви бачите картинки із різноманітними життєвими ситуаціями (за столом, в аптеці, в бібліотеці, в магазині, в транспорті, на прийомі у лікаря).  От зараз, ваше завдання – скласти в групах діалог, де ви повинні використанні ввічливі слова та показали себе вихованими і чемними. Представляти діалоги можна як парами, так і цілою групою, що буде дуже цінуватися (на дошці – демонстраційний матеріал)

VІ.  Музична фізкультхвилинка

VІІ. Хвилинка-цікавинка

-                     У кожного народу є своя форма вітання. Найпоширеніша  рукостискання. У глибоку давнину деякі народи віталися досить своєрідно: висовуючи язика, повертаючись спинами. Стародавні греки і римляни цілувалися. Жителі Гвінеї кажуть одне одному: «Будь старим!», маючи на увазі «розумним, мудрим». Евенки за­мість вітання запитують: «Що їв?» або «Що добув?». На Таїті й досі вітаються словами: «Приходь попоїсти!». Цікавий звичай у гірських бедуїнів з острова Сокестри. Вони тиснуть гостеві руку, прикладають її до свого носа, а потім цілують. 

VІІ. Четверта зупинка «Літературна»

-                     Послухайте казку «Королівство Ану» і скажіть, яке слово зникло з мовлення жителів міста-столиці?

Отак починається казка:

було королівство Будь ласка.

Сусіда-король

з королівства Ану

почав з ним підступну,

таємну війну.

На вулицях міста-столиці

з'явились невпізнані лиця.

В крамниці хтось раптом

сказав продавцю:

– Ану, покажіть-но машинку оцю!

За серце схопився

і зблід продавець –

і тут же прийшов продавцеві кінець!

В трамваї хтось гаркнув бабусі на вухо:

– Ану, відступися убік, розвалюхо!

Не встигла убік

відступити небога –

забрала бабусю «швидка допомога»!

Буфетнику Прошу

в дитячім кафе

хтось, замість подякувать,

вигукнув-:

– Пфе!

Буфетник облишив

буфет і торти –

його до сьогодні

не можуть знайти!

А далі,

як мовиться в казці,

забили тривогу будь ласці.

(Г. Малик)

-                     Тож, яке чарівне слово зникло з мовлення жителів міста-столиці? (Будь ласка, вихованість).

-                     Як називалися два королівства? (Будь ласка та Ану).

-                     Що між ними відбувалася? (ворожнеча, війна).

-                     Що з’явилося на вулицях міста-столиці? (нові невпізнані лиці).

VІІІ. П’ята зупинка «Ігрова»

Тест «Вихованість»

-        Дайте відповіді на запитання, і кожний зможе визначи­ти, наскільки він вихована людина (Опитування анонімне, і все написане залишається в учнів).

1.      Чи знаєте ви більше п'яти «ввічливих» слів?

2.      Ви вживаєте їх щодня?

3.      Вам часто за щось дякують?

4.      Чи вживаєте ви слова ввічливості при спілкуванні з дру­зями?

5.      Вам говорили, що ви ввічлива людина?

Якщо ви чесно відповідали на запитання, підрахуйте, яких відповідей більше: більше «так» — ви ввічлива люди­на; більше «ні» — вам потрібно над собою працювати.

Перегляд мультфільму «Закоханий їжачок»

Гра «Так чи ні»

-                     Учитель висловлює твердження, а діти пояснюють, правильним воно є чи ні.

1)                Якщо ви побачили знайомого здаля, крикніть привітання через усю вулицю.

2)                «Привіт» можна говорити всім.

3)                Коли заходить учитель, підводься без шуму.

4)                Коли ви йдете з батьками і вони вітаються зі своїми знайомими, то ви мовчіть.

5)                Якщо ви побачили знайомого здаля, підведіть руку і помахайте йому або вклоніться.

6)                Не можна вітатися сидячи, —  необхідно підводитися.

Гра «Рецепти доброти»

-                     Уявіть собі, що ви всі – хороші лікарі, які повинні зараз придумати рецепти ліків від рис інтолерантої людини (егоїзм, грубість,злість і т.д.). перемагає та пара, яка придумає найцікавіший  рецепт – засіб, що допоможе людям позбавитися негативної якості і стати добрішими.

ІХ. Підведення підсумків

-                     Скажіть будь ласка, то над чим ми сьогодні працювали?

-                     Що нового дізналися?

-                     Яка це вихована людина? А чемна?

-                     Що найбільше сподобалося?

-                     Що запам’яталося найбільше?

-                     Ось і закінчилася наша сьогоднішня розмова про вихованість та чемність. Та знайомство з ними не закінчується. Вони нас супроводжуватимуть все життя. Я б дуже хотіла, щоб вони стали вашими найкращими друзями і завжди ставали вам в нагоді та допомагали. Але все це залежить тільки від вас. Із добрими, чуйними та ввічливими людьми завжди хочеться спілкуватися, бути поруч із ними. Вихованість і чемність – це якості людини, які вона виховує в собі сама. Для того щоб люди тебе поважали, приязно ставились, ніколи не забувай і завжди дотримуйся «золотого правила ввічливості»: стався до людей так, як би ти хотів, щоб люди ставились до тебе. Бо «ніщо не дається так дешево і не цінується так високо, як ввічливість»